Руда Тетяна Петрівна народилася в Києві 26 липня 1945 року. Після закінчення школи вступила на філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, де спеціалізувалася з болгарської та російської мов і літератур. Відвідувала також спецкурси з польської та чеської мов. Після закінчення університету (1967) навчалася в аспірантурі Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР (нині – Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України). Науковим керівником Т. Рудій призначили Олексія Івановича Дея, який запропонував тему дисертації «Іван Франко – дослідник слов’янського фольклору» (зважаючи на те, що аспірантка вивчала кілька слов’янських мов). О. І. Дей – відомий фольклорист і літературознавець – зробив дуже вагомий внесок у вітчизняне франкознавство. Йому належить кілька монографій і серія розвідок про життя і творчість Франка (зокрема монографія «Іван Франко і народна творчість». – К., 1955). Тому його керівництво – неоціненна вдача для молодої дослідниці, яка за його порадою звернулася до архіву Франка (що зберігається в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка) і віднайшла та опублікувала декілька недрукованих листів від учених різних слов’янських країн. Дисертація була захищена в 1971 році, а в 1974 вийшла книжка Т. Рудої під назвою «Іван Франко – дослідник слов’янського фольклору».

Протягом 1970–1974 рр. Тетяна Петрівна працювала у відділі слов’янської фольклористики ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, надрукувала низку статей у ж. «Народна творчість та етнографія», щорічнику «Слов’янське літературознавство і фольклористика», брала участь у фольклорних експедиціях. Займалася і художніми перекладами з болгарської мови.

Пізніше перейшла до новоствореного відділу теорії мистецтва, очолюваного відомим філософом і культурологом М. В. Гончаренком, отримала посаду старшого наукового співробітника. Наукові інтереси Т. Рудої в цей час були пов’язані переважно зі взаємодією національних культур (тобто компаративістикою). Написала кілька розділів до колективних монографій («Художественная культура и гармоническое развитие личности», 1982; «Взаимодействие науки и искусства и творчество художника», 1988 та ін.). У 1983 р. видала книжку під назвою «Взаимообогащение художественных культур народов СССР», не позбавлену, звичайно, тогочасних ідеологічних штампів. Продовжуючи розробляти проблеми міжнаціональних культурних зв’язків, підготувала монографію «Взаємодія національних культур: теорія і реальність» (задепоновану 1994 р. в ДНТБ). Докторську дисертацію під назвою «Взаємодія національних художніх культур: літературознавчі аспекти» захистила в 1996 році за спеціальністю «Теорія літератури».

Згодом відділ теорії мистецтва був реорганізований, а його співробітники переведені до відділу культурології та етномистецтвознавства (завідуючий – І. М. Юдкін). Крім компаративної проблематики Тетяна Петрівна почала працювати над питаннями масової культури, опублікувала низку статей – «Сучасний детектив: пострадянський варіант», «Мистецтво соцреалістичне і масове», «Заложники жанра: авторы детективных романов» та ін. Зверталася вона також і до постаті М. Т. Рильського, його перекладацької та фольклористичної діяльності (статті «Фольклор в науковій і художній творчості Максима Рильського», «Болгарія в біографії і творчості М.Рильського», «Максим Рильський як теоретик перекладу», «Славістичні інтереси М. Т. Рильського» та ін.). Опублікувала кілька статей про вчених – своїх учителів і колег (О. І. Дея, М. В. Гончаренка, Г. Д. Вервеса, С. Й. Грицу).

У 2008 р. Тетяну Петрівну перевели до відділу мистецтва і народної творчості зарубіжних країн (очолюваного Л. К. Вахніною), у свій час створеного на основі відділу слов’янської фольклористики, у якому Т. Руда розпочинала свою наукову діяльність. Тут вона продовжила свої дослідження масового мистецтва, підготувала розділи до колективних монографій («Сучасна фольклористика зарубіжних країн», 2012 та ін.).

Нині Тетяна Петрівна керує відділом кінознавства, продовжує співробітництво з відділом Л. Вахніної, зокрема, взяла участь у підготовці енциклопедичного словника «Славістична фольклористика в Україні».

Протягом багатьох років Т. Руда викладала різні дисципліни у ВНЗ Києва: слов’янський фольклор (у КДІ), історію літератури (у Художньому інституті), культурологію, теорію та історію культури. Написала розділи для шкільних підручників з літератури («Література для ХІ класу, 2001 та ін.), взяла участь у підготовці хрестоматії «Слов’янська поезія ХІХ – початку ХХ ст.». У 2012 році опублікувала листування своїх батьків у роки війни під назвою «Война. Разлука. Любовь» з передмовою та іменним покажчиком.

01.07.2015