Тяжка втрата для української та світової науки

15 квітня 2025 року пішов у засвіти відомий український фольклорист, етнолог, педагог, член-кореспондент НАН України Василь Васильович Сокіл, який обіймав посаду завідувача відділу фольклористики в Інституті народознавства НАН України у Львові. Дослідницький колектив Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, його друзі і колеги, висловлюють глибоке співчуття рідним і близьким померлого, сумують разом з ними.

Василь Сокіл народився 1954 року в с. Волосянка Львівської області, закінчив філологічний факультет Дрогобицького університету ім. І. Франка, навчався в аспірантурі, працював в Інституті народознавства НАН України, а 2003 року очолив відділ фольклористики в цій установі. Викладав за сумісництвом у Львівському національному університеті ім. Івана Франка, інших вишах. У 1990 р. захистив кандидатську дисертацію «Топонімічні легенди та перекази українців Карпат», а 2005 р. - докторську на тему «Історико-героїчні перекази українців: генеза, структура, поетика». 2009 р. отримав звання професора, а 2021 р. - член-кореспондента НАН України.

Василь Сокіл у своїй діяльності вдало поєднував польову і наукову роботу, його дослідницькі терени є розлогими, він розглядав як традиційну, так і новітню народнопоетичну традицію, - міський, чорнобильський фольклор, усні оповіді про Голодомор, із жанрів особливу увагу приділяв легендам, переказам, стрілецьким, повстанським та ін. пісням, обрядовому фольклору тощо. Вчений є автором понад 250 наукових публікацій, 30 з них - окремі книжкові видання. Зокрема, монографії «Народні легенди та перекази українців Карпат» (1995), «Українські історико-героїчні перекази: структурно-семантичний та поетичний аспекти» (2003), «Фольклорна проза про голодомори ХХ ст. в Україні: парадигма тексту» (2017) та ін. В. Сокіл був керівником проєкту, упорядником та науковим редактором фундаментального синтетичного видання «Українська фольклористична енциклопедія» (Львів, 2018).

Упродовж багатьох років Василь Васильович збирав фольклор рідного краю, систематизував і готував до видання. Він записав понад 5 тис. народних пісень, сотні легенд, переказів і народних оповідань, 8 тис. зразків малих фольклорних жанрів, переважно коломийок. Географія його фольклорних експедицій охоплює майже всю Україну. На основі яких дослідник підготував і опублікував низку різножанрових, різнотематичних збірок, таких як: «Писана керниця: топонімічні легенди та перекази українців Карпат» (1994); «Історичні перекази українців» (2003); «Джерела про зруйнування Запорозької Січі» (2005); «Народні пісні з батьківщини Івана Франка» (2003), «Народні пісні українців Зеленого Клину» (1999), «Як виник світ: легенди, колядки, балади» (2001), «Народні пісні з голосу Параски Павлюк» (2009) та ще багато інших.

Учений виховав цілу плеяду молодих науковців (під його керівництвом захищено 8 кандидатських дисертацій).

Науковий і життєвий доробок ученого назавжди вписаний у скарбницю надбань української культури і науки, його напрацювання стануть орієнтиром для прийдешніх поколінь.

Нехай світла пам'ять про Василя Васильовича Сокола назавжди залишиться в наших серцях, а Бог подарує йому вічне життя та спокій!

Колектив ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України