IN MEMORIAM: ПОМЕР ВИЗНАЧНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ПОЕТ І ПОЛІТИК ДМИТРО ПАВЛИЧКО 29 січня - у день пам'яті Героїв Крут - на 94-му році життя помер класик сучасної української літератури, яскравий Поет і почесний Громадянин, співавтор Декларації про Незалежність України ДМИТРО ВАСИЛЬОВИЧ ПАВЛИЧКО (28.09.1929 - 29.01.2023). У засвіти відійшов «поет-епоха» - шістдесятник, перекладач, критик, визначний український політик, один з фундаторів Народного руху України, головний редактор українського журналу іноземної літератури «Всесвіт» та народний депутат (1990-го до 1994-го та з 1998-го до 1999-го). Діяч був відзначений нагородами Героя України (2004). Кавалера ордена князя Ярослава Мудрого IV, V ступеня (1999, 2009), орденами «За заслуги» III ступеня (1997), орденом Свободи (2015). Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка (1977). Народився Дмитро Павличко 28 вересня 1929 року в селі Стопчатів, нині Косівський район Івано-Франківської області. Початкову освіту здобув у польськомовній школі в Яблунові, згодом продовжив навчання в гімназії у Коломиї й у Яблунівській середній школі. У 1945 - 1946 рр. поета було ув'язнено за справою стосовно звинувачення в належності до УПА. У 1953 році закінчив філологічний факультет Львівського університету. Перший вірш митця «Дві ялинки» (1951) вийшов друком під час навчання у Львівському університеті, проте відлік творчого шляху сягає ще 1940-х - твори поета стають відображенням тогочасних суспільних подій в Україні. У 1953 р. побачила перша поетична збірка автора «Любов та ненависть», пізніше - книги віршів «Моя земля» (1955); «Чорна нитка» (1958); «Правда кличе» (1958) (видання спіткала сумна доля, адже її вісімнадцятитисячний наклад було знищено за вказівкою партійної цензури); «Пальмова віть» (1962). У 1968 р. вийшла друком збірка «Гранослов», а невдовзі «Сонети подільської осені» (1973); «Таємниця твого обличчя» (1974), «Сонети» (1978); «Спіраль» (1984); «Поеми й притчі» (1986) «Покаянні псалми» (1994). Д. Павличко - автор тексту популярної української пісні «Два кольори», знакової й для самого поета, адже червона й чорна тональність, любов і журба, радість і смуток переплелися як у поетичній спадщині поета, так і в його особистій біографії. Покладений на музику О. Білашем, вірш, без перебільшення, здобув всенародної слави. Поезією Дмитра Павличка позначився початок українського шістдесятництва, доби, коли молоді, талановиті митці намагалися зберегти власну культурну спадковість, передати її прийдешнім поколінням. Поетичний талант молодого митця не залишився непоміченим, з ініціативи М. Бажана його прийняли до Спілки письменників. З ранніх поезій варто відзначити найгучнішу антисталінську сміливу алюзію - вірш «Коли помер кривавий Торквемада...». Д. Павличко, наражаючись на небезпеку ідеологічних звинувачень, сприяє виданню творів Богдана-Ігоря Антонича й власноруч готує передмову до видання. Інтимна лірика, зокрема збірка «Таємниця твого обличчя» посідає важливе місце у поетичному доробку митця. Знані поетичні рядки «найдовша з усіх доріг - дорога твого приходу, найбільша з усіх таємниць - таємниця твого обличчя» стають глибинним, універсальним поетичним образом. Як неперевершений майстер сонета поет якнайтісніше пов'язаний із традиціями київських неокласиків. Серед шедеврів Д. Павличка варто відзначити написаний на смерть Максима Рильського сонетний цикл «Гранослов» (1964 р.). Д. Павличко очолював відділ поезії редакції журналу «Жовтень» (тепер- «Дзвін»), після переїзду до Києва працював у секретаріаті СПУ. Визначним здобутком культурної політики поета став редагований ним журнал іноземної літератури «Всесвіт». На шпальтах часопису у 70-ті роки, коли було посилено русифікацію, з його легкої руки з'явилися твори Гемінгвея, Камю, романи латиноамериканського магічного реалізму в українських перекладах. Відомий Д.Павличко і як автор циклу віршів для дітей, не одне покоління дітей згадує його кота Мартина та золоторого оленя. Яскравим перекладачем Д. Павличком укладено антологію перекладних творів «Світовий сонет» (1983). Літературно-критичні праці митця зібрано у книжках «Магістралями слова» (1978), «Над глибинами» (1984), «Біля мужнього слова» (1988). Відзначився Д. Павличко і як політичний та громадський діяч, зокрема як один із фундаторів Народного руху України, Демократичної партії України, як перший голова Товариства української мови імені Т.Г. Шевченка, а у 1990-1994, 1998-1999 роках та із 21 жовтня 2005 року по 25 травня 2006 року - як народний депутат України. Він був однією з ключових фігур в історії проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 р., одним із авторів української Конституції. послом у Словаччині та Польщі, захисником закону про українську мову. Своєрідним поетичним заповітом, молитвою митця звучать до болю важливі і актуальні на сьогодні поетичні рядки з його збірки «Покаянні псалми»: Благослови, мій Боже, Україну, З'єднай водно всі київські церкви, Завмерлу нашу мову оживи, Козацьку славу підніми із тліну. Я смерть свою молитвою зустріну, Вклонюсь Тобі з-під каменя й трави, Але не дай, щоб служники Москви Знов обернули край мій на руїну! Нехай справдяться його пророчі слова! Колектив Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського із глибоким сумом висловлює співчуття рідним, друзям, колегам Дмитра Васильовича.
|