У відділі образотворчого та декоративно-прикладного мистецтв розпочато цикл лекцій з питань нових досліджень українського та європейського декоративного мистецтва

У день Старого Нового року за Юліанським календарем - 14 січня 2023 року за ініціативи завідувачки відділу образотворчого та декоративно-прикладного мистецтв (ОМ ДПМ) доктора мистецтвознавства, академіка НАМУ Т. В. Кара-Васильєвої був започаткований цикл онлайн-лекцій з питань нових досліджень українського та європейського декоративного мистецтва.

Мабуть, за підтримки самого Святого Василя, вдалося, на диво, провести перше майже двогодинне онлайн-засідання відділу без планових чи аварійних відключень електрики й зникнення інтернету. Тим більш воно відбувалося між двома потужними ракетними обстрілами, яким російський агресор цинічно піддав Київ і всю Україну в цей традиційно святковий для православних день.

Запланований тематичний цикл було відкрито надзвичайно змістовною й ґрунтовною лекцією, що супроводжувалася багато ілюстрованою презентацією на тему: «Музей декоративного мистецтва та музей «Колекція фарфору» м. Дрездена в Німеччині. Огляд колекцій». Лекторкою виступила кандидат мистецтвознавства, в минулому аспірантка ІМФЕ (в 2019 р. захистила дисертацію на тему «Фарфорова пластика України кінця XIX - початку XXI століття (тенденції, художні особливості, митці)»), нині старший науковий співробітник Національного музею «Київська картинна галерея» п. Олена Корусь, яка за програмою підтримки українських музейників Мистецьким фондом Ернста фон Сіменса отримала запрошення від Музею декоративного мистецтва та Музею фарфору («Колекція фарфору») в Дрездені, і від травня 2022 р. працює в цих державних художніх колекціях.

Огляд вищеназваних збірок фарфору дослідниця почала з розкриття принципу організації та особливостей структури експозиції музею «Колекція фарфору» в Дрездені, яка складається з двох галерей: зі східно азійським фарфором XIV - XVIII століть (Китай, Японія) та залів з шедеврами всесвітньо відомої Майсенської фарфорової мануфактури класичного періоду її історії - XVIII століття.

Науковицею було зроблено акцент на найбільш важливих творах Майсенського фарфору в експозиції - фарфоровій анімалістиці видатного художника німецького рококо і скульптора-модельєра Й. Кендлера, монументальній моделі пам'ятника королю Августу III (Майсен, Й. Кендлер. 1753), а також на роботах німецького скульптора-фарфориста доби саксонського бароко в Дрездені при курфюрсті Августі ІІ Сильному Й. Кірхнера. Мистецтвознавиця продемонструвала й фотозображення виробів, з якими вона працювала в музейних фондах. Зокрема - частину колекції з так званого «Дарунку Наполеона Бонапарта», а також вироби Майсенської фарфорової мануфактури епохи югендстилю та періоду НДР.

Було надзвичайно зворушливо, зізналась О. Корусь, віднайти в фондах дрезденської колекції дві тарілки, виготовлені на початку XIX ст. на перших фарфорових мануфактурах України - в Корці і Баранівці. Важливо, що українська дослідниця звернула увагу на неправильну атрибуцію цих тарілок в базі даних та виправила її. Нині ці предмети вже представлено в онлайн-каталозі музейного зібрання Дрездена.

О. Корусь також доволі конструктивно проаналізувала багатогранну колекцію Музею декоративно-прикладного мистецтва в Дрездені, що налічує понад 60 тисяч предметів з текстилю, кераміки, скла, дерева, паперу, пластику, в тому числі й речей, які колись належали королівському двору Саксонії. Акцентувала увагу на провідній тенденції експонування виробів - поєднання в історичних інтер'єрах старовинних виробів із вкрапленнями сучасних інсталяцій. Заради збереження локальної історії виробництва ужиткових виробів в місті Дрездена та на саксонських землях одним із значущих завдань музею є залучення до колекції творів періоду НДР (скло, меблі, текстиль), створених на державних виробництвах та в приватних майстернях, зокрема на Дойч Веркшаттен Хіллерау (Deutsche Werkshatten Hillerau ) і в Кунст Ханд Верк (KunstHandWerk) Германа Ерліха.

Дослідниця у своїй лекції навела такий цікавий факт. Навесні 2022 року на знак солідарності з Україною у війні з Росією Музей декоративного мистецтва в Дрездені віднайшов у своїй колекції скляну скульптуру початку 1980-х рр. під назвою «Велика брама Києва» (Золоті Ворота) німецького художника Ріхарда Вільгельма, яку музей обрав Об'єктом сезону 2022-2023 рр. У зв'язку з цим О. Корусь написала для експозиції пояснювальний текст про значення Золотих Воріт - головної брами стародавнього Києва в історичному контексті, однієї з найдавніших датованих споруд Східної Європи, своєрідного символа Києва. Разом з науковим співробітником Музею декоративного мистецтва Кларою Немечковою О. Корусь підготувала газету про Об'єкт сезону, яка вийшла друком у Дрездені на початку січня 2023 року.

Знаний київський мистецтвознавець Олена Корусь, яка опинилась волею долі в Дрездені, не тільки гідно представляє за кордоном українську мистецтвознавчу науку, успішно співпрацюючи з німецькими колегами-музейниками, а й проводить вкрай цінну роз'яснювальну роботу, формуючи суспільну думку у науково-мистецькому середовищі Німеччини на користь України.

Так? у липні 2022 р. на запрошення Генерального секретаря Фонду мистецтв ім. Ернста фон Сіменса д-ра Мартіна Хернеса та Директора музеїв м. Ашаффенбург д-ра Томаса Шауерте, О. Корусь взяла участь у конференції в м. Регенсбурзі з доповіддю «Повсякденне життя українських музеїв в умовах війни з Росією».

У доповіді вона висвітлила події, що сталися ще на початку російсько-української війни в 2014 році, які драматично вплинули на долю українських музеїв Донецької й Луганської областей. Розповіла про масштаби руйнувань в 2022 р., про досвід переживання українцями перших днів війни, зокрема, що відчували і як діяли наукові співробітники Національного музею «Київська картинна галерея»; що і як було зроблено ними, щоб убезпечити будівлі музею та колекції. Доповідачка здивувала німецьку аудиторію повідомленням про те, що українські музеї й зараз не припиняють роботи, відновлюючи виставкову діяльність (в тому числі й за кордоном), працюючи з переселенцями, розробляючи та здійснюючи різноманітні культурно-освітні програми за допомогою демонстрації слайдів, проте в пустих залах музеїв.

Хтось із слухачів запитав О. Корусь після її доповіді, чи були евакуйовані експонати музею, де вона працює, на що вона відповіла: «Так, у місця, які не розголошуються».

Директор Музеїв міста Ашаффенбург Доктор Томас Шауерте зворушливо подякував О. Корусь за доповідь, яка, він відзначив, трохи повернула присутніх до реальності, нагадавши про небезпеку, що існує в світі. Вона може торкнутися любої хвилини і німців, які більше піклуються про комфортні умови, про наявність атрибутів розкішного розміреного життя. Ще не так давно вони не уявляли, як це все одної миті може обірватись.

Українська мистецтвознавиця підготовила також презентацію для наукового товариства Державних художніх колекцій Дрездена, де розповіла про свою роботу в київських музеях, про свої індивідуальні виставкові та видавничі проекти. Постійно спілкуючись з німецькими колегами, О. Корусь обговорює з ними проблеми розвитку фарфорової промисловості в Україні та Німеччині.

О. Корусь також дала інтерв'ю дрезденській газеті Sächsische Zeitung (Саксонська газета), що вийшла друком 19.07.2022, де розповіла, як і чому опинилась в Дрездені, про своє життя під час війни, про життя музеїв в Україні в цей час.

Після завершення лекції для наукових співробітників відділу ОМ ДПМ ІМФЕ О. Корусь відповіла на численні запитання її київських колег. Зокрема, про її останні друковані праці, і чи має вона можливість у Німеччині продовжувати дослідницьку роботу з проблем мистецтва українського фарфору. Науковиця відповіла, що в 2021 р. вийшла друком її книга: Корусь О. Валентина Покосовська. Скульптура та розпис. Баранівський фарфоровий завод : Каталог. Київ : ФОП Маслаков, 2021. 120 с.: іл. Відзначила також, що в контексті її багатолітнього дослідження історії фарфорової пластики України, вона в Дрездені продовжує роботу над каталогом творів Оксани Жникруп - відомої української скульпторки-фарфористки другої половини ХХ століття. Працює і над книгою про фарфорові заводи Полонного (Хмельницька обл.).

Водночас вивчає видання стосовно фарфорового виробництва Німеччини ХХ ст. Спілкування з німецькими колегами, засвідчила О. Корусь, виявилося корисним і в контексті її дослідження фарфорової пластики Городницького фарфорового заводу. Оскільки українські мистецтвознавці згадували у свої працях, що на межі XIX - XX ст. його майстри копіювали німецькі моделі, О. Корусь вирішила знайти цьому фактичне підтвердження. Таким чином, вона продовжила розпочатий раніше й зафіксований в дисертації науковий пошук в цьому напрямку, і вже за допомогою німецьких колег їй вдалося віднайти нові факти, які, сподівається, будуть відображені в її новій (можливо й закордонній) публікації.

Подібна активна та плідна високопрофесійна діяльність української мистецтвознавиці Олени Корусь в Німеччині викликає щире захоплення. Всі наукові співробітники відділу ОМ ДПМ ІМФЕ на чолі з його керівницею, доктором мистецтвознавства Т. В. Кара-Васильєвою, подякували О. Корусь за підготовлену нею на найвищому науковому і фаховому рівні лекцію разом з візуальною презентацією, яка для майбутніх учасників цього лекційного циклу стане певною точкою відліку.

 

 

 

 

Зоя Чегусова
кандидат мистецтвознавства, вчений секретар, науковий співробітник
відділу образотворчого та декоративно-
прикладного мистецтв ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України