Непоправна втрата

Науковий колектив Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України, українська мистецька когорта етномузикологів та етноорганологів понесли велику втрату - 15 жовтня 2022 р. на 77 році життя відійшов у вічність відомий вчений, кобзар, лірник, громадський діяч, доктор мистецтвознавства, професор, провідний науковий співробітник відділу музикознавства та етномузикології Інституту МИХАЙЛО ЙОСИПОВИЧ ХАЙ.

Він був сповнений енергії і планів на майбутнє, не за віком невгамовний: піклувався про проведення наукових конференцій, фестивалів, семінарів, залучав спонсорські кошти на видання збірників і монографій, проведення презентацій... Робив усе можливе і неможливе для того, щоб фольклорне джерело не пересихало. Був засновником вторинного фольклористичного руху з науково-виконавської реконструкції інструментальної традиції українців. Сам як кобзар і лірник виступав на багатьох сценах України і Європи, навіть на передовій на початку російсько-української війни у 2015-2017 рр. Усі його учні - студенти Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського, аспіранти, пошукувачі - також стали відомими реконструкорами-виконавцями. Це соліст і музичний керівник капелі „Надобридень" С. Охрімчук, керівник фольклорного гурту „Божичі" І. Фетисов, керівник гурту „Буття" О. Бут, соліст капели „Надобридень" Ю. Шевченко, кандидат мистецтвознавства Я. Товкайло та багато ін.

З юних літ він почав записувати музичний фольклор, спочатку від своєї мами. Згодом ці записи він видав у спільній з Л. Федоронько монографії „Динаміка фольклорної традиції сіл Лютовиська та Биличі на Старосамбірщині". Надалі його польові дослідження не обмежувалися лише рідним регіоном та охопили як інструментальної, так і вокальної музики. Ще наприкінці 1980-х рр. він став ініціатором і завідувачем відділу фольклористичних досліджень Українсько-Канадського спільного підприємства „Кобза" (1989-1992), а пізніше з 1992 р. - президентом-директором Української експериментальної лабораторії фольклору, упорядником аудіозбірки „Традиційна музика українців" (1990-1997 р.р.), науковим редактором мультимедійного проекту ГО „Арт Екзистенція" - „УЕЛФ" під назвою „Моя Україна. Берви" (2000-2011). Ці організації дали можливість здійснити багато експедицій в різні регіони України, залучити до них молодих етномузикологів, здійснити якісні записи.

Кандидатську „Народне музичне виконавство Бойківщини" (1990, науковий керівник С. Й. Грица) і докторську „Музично-інструментальна культура українців (фольклорна традиція)" (2007) дисертації він захистив на основі власних польових записів.

У нього було гостре відчуття справедливості, чого б то не стосувалося - наукових проблем чи особистісних. Завжди переживав і всіляко допомагав своїм колишнім учням. Для відділу, а пізніше сектору етномузикології, він був рушієм і двигуном багатьох справ, і в першу чергу виконання планової теми „Регіонально-жанрової антології українського музичного фольклору".

В останні роки Михайло Хай працював надзвичайно продуктивно, ніби поспішав. Окрім монографій „Українська інструментальна музика усної традиції" (2011); „Микола Будник і кобзарство" (2015), „Динаміка фольклорної традиції сіл Лютовиська та Биличі на Старосамбірщині" (2016), „Народна інструментальна музика Середньої Наддніпрянщини. Регіонально-жанрова антологія" (2019), він написав значну кількість статей, що вийшли друком у різних наукових збірниках, енциклопедіях, продовжував працювати над виданням „Інструментальний фолькльор. Традиція. Трансформація. Кіч" та розділами інструментальної музики до 2-х томів „Регіонально-жанрової антології українського музичного фольклору": „Обрядовий музичний фольклор Центрального і Східного Полісся" та „Необрядовий музичний фольклор Центрального і Східного Полісся". Загалом він є автором 6 монографій та близько 260 статей.

2006 р. Михайло Йосипович був нагороджений премією Міністерства культури України ім. Володимира Гнатюка, а 2015 р. - премією Президії НАН України ім. Філарета Колесси.

Михайло Йосипович Хай був яскравою, доволі масштабною постаттю. Він залишив значний слід і в науці, і в культурно-суспільному житті України, і в серцях усіх, хто знав його.

Висловлюємо щирі співчуття його родині, колегам і друзям. Достойний був чоловік, царство йому небесне і вічна пам'ять.