imfe.jpg
  English
.
.

Сайти Інституту

Етнографія
.

Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Рильського НАН України - багатопрофільна установа, яка об'єднує основні народознавчі та мистецтвознавчі дисципліни.

Заснування Інституту, керівники установи. Офіційною датою заснування Інститут вважається серпень 1936 року, коли у системі АН УРСР було утворено Інститут українського фольклору. Однак його витоки пов'язані з етнографічними (Етнографічна комісія, Кабінет антропології та етнології ім. Хв. Вовка) та мистецтвознавчими (Кабінет мистецтв, кафедра мистецтвознавства) осередками 20-х років ХХ ст. Наукові установи ВУАН, очолювані відомими вченими А. М. Лободою, К. В. Квіткою, Ф. І. Шмітом, О. П. Новицьким та ін. відіграли провідну роль у становленні народознавства та мистецтвознавства як інтегрованих наукових напрямків. Опубліковані збірники та монографії засвідчили відповідність української науки торішньому рівню європейських гуманітарних студій. Важливе значення у становленні науки мали періодичні видання: "Етнологічний вісник" (1925-1932 рр., кн. 1-10), "Матеріали до етнології" (1929-1931 рр., т. 1-3), "Бюлетень етнографічної комісії ВУАН" (1925-1930 рр.)

Репресії щодо української науки 1930-х років були тяжким ударом по мистецтвознавцях, фольклористах та етнографах. Немало їх було знищено фізично. Відтак наукові напрямки і навіть окремі галузі, завдяки яким вітчизняна наука першої третини ХХ ст. сприймалась невід'ємною частиною світової, на тривалий час були насильницько "закриті". Мистецтво- та народознавство штучно виштовхнули на периферію наукового життя, позбавили ролі державотворчого й культуротворчого чинників. Наукові інституції АН УРСР з точки зору тематики, завдань, методологічних та організаційних засад помітно поступались перед установами ВУАН. Інститут українського фольклору на час свого утворення мав лише два відділи: оповідного і словесного фольклору, а також фонди; у 1939 році розпочав роботу відділ у Львові. Головним завданням Інституту вбачалось збирання та вивчення усної народної творчості. Вдалося організувати наради збирачів фольклору, кобзарів, народних співців та оповідачів. Інститут започаткував журнал "Український фольклор" (з 1939 року - "Народна творчість"). У червні 1942 року під час евакуації до Уфи Інститут українського фольклору був реорганізований в Інститут народної творчості та мистецтв; відтак розпочали діяти нові відділи - музики та образотворчого мистецтва.

Наступні два десятиліття діяльність Інституту пов'язано з ім'ям М. Т. Рильського: поет-академік очолював його з листопада 1942 по липень 1964 року. Завдяки наполегливій, послідовній науковій та науково-організаційній діяльності М. Т. Рильського відбулось становлення багатопрофільної наукової установи, яка розпочала комплексне дослідження традиційної культури та професійної художньої творчості українців. 1944 року Інститут отримав назву мистецтвознавства, фольклору та етнографії. Під керівництвом М. Т. Рильського Інститут провів велику науково-дослідну роботу і став визнаним науковим центром дослідження культури й мистецтва українського народу. У ці роки було видано немало наукових праць, серед них й такі, що досі не втратили свого значення, започатковано багатотомну серію "Українська народна творчість". У липні 1964 року Інституту було присвоєно ім'я М. Т. Рильського.

З грудня 1999 року Інститут носить сучасну назву.

Директори Інституту:

Ю.М.Соколов - академік АН УРСР (1939-1941р.р.)

В.П. Петров - професор (1941 рік, до евакуації Інституту)

М.Т.Рильський академік (1942-1964рр.)

М.Є.Сиваченко - член-кореспондент АН УРСР (1964-1972рр.)

С.Д.Зубков - доктор філологічних наук (1972-1987рр.)

О.Г.Костюк - член-кореспондент АН УРСР (1987 -2000рр.)

У 2000 році Інститут очолила академік НАН України, доктор історичних наук, професор Г. А. Скрипник. Г.А.Скрипник - відома вчений етнології, зокрема в галузі етісторіографії української етнографії, етнографії музеїв, етнопсихології, дослідження питань охорони і вивчення культурної спадщини, етноідентифікаційних процесів, автор близько 300 публікацій. Під керівництвом академіка Г.А.Скрипник діяльність Інституту активно спрямована на примноження наукової традиції, вироблення суспільно значущих знань в галузі етнології та етномистецтвознавства. У цьому зв'язку головною лишається фундаментальна наукова діяльність Інституту, що засвідчує невід'ємність національної культури від європейської, сприяє утвердженню України як рівноправного учасника інтеграційних процесів. Наукові дослідження проводять сім наукових відділів: образотворчого мистецтва, кінознавства, театрознавства, культурології та етномистецтвознавства, мистецтва та народної творчості зарубіжних країн, декоративного мистецтва, фольклористики та "Український етнологічний центр".

Найважливіші досягнення пов'язані з першочерговими завданнями діяльності Інституту як провідної в Україні науково-дослідної установи - розробкою таких наукових досліджень: історико-етнографічне вивчення культури та етнічної історії українського народу, вивчення сучасних етнокультурних процесів, виявлення тенденцій і факторів їх розвитку; вивчення культури етнічних меншин України, актуальних теоретичних проблем історії професійного мистецтва і народної творчості, етнокультури та мистецтва зарубіжних країн, історії та теорії фольклористичних досліджень.

Як результат наукових досліджень Іститутом підготовлено та видано такі фундаментальні наукові праці: багатотомна серія "Усна народна творчість" (розпочата в 60-х рр. минулого століття, продовж.), "Історія українського мистецтва" (у 6 томах, 60-70-ті рр. ХХ ст.), "Історія української музики" (у 4-ох томах, 80-90-ті рр. ХХ ст.), "Український драматичний театр" (у 2-х томах, 60-ті рр. ХХ ст.), "Історія українського радянського кіно" (у 2-х томах, 80-ті рр. ХХ ст.), "Слов'янська фольклористика. Нариси розвитку. Матеріали" (1987) - перша в славістиці монографічна праця з історії вивчення народної творчості слов'ян.

Створення за ініціативою директора Г.А.Скрипник редакійно-видавничого підрозділу дозволило успішно здійснити видання фундаментальних праць Інституту, що стали значним здобутком української науки: "Історія української музики"(У том - 2006р.); "Історія декоративного мистецтва України ХУІІ-ХУІІст., "Історія українського образотворчого мистецтва" (І-Утом), "Українські народні думи" (Упорядник С.Й.Грица) (2007р.), "Художня культура західних і південних слов'ян. ХІХ - поч.ХХст. Енциклопедичний словник" (2006р.), 4-й том "Історії української культури" (книга 1, 2)(2006), "Українці" (у 3-х книгах -2006, 2007рр.2), "Український словник-довідник екранних медіа" (авт. О.Рутковський) (2007) тощо, а також праць, що дали й оновлене і поглиблене уявлення про цілісний масив та процес розвитку національної культури, народної та професійної музики, народознавчої науки: "Українські народні думи" К. Грушевської (У двох томах); Ф. М. Колесса. "Історія української етнографії"; Скрипник Г. А. "З історії української етнографії"; Баран В.Д., Баран Я.В. "Походження українського народу"; Балушок В. Г. "Етногенез українців"; Ревуцький Д. "Українські думи та пісні історичні"; "Федір Вовк: Сторінки наукової спадщини та бібліографія праць"; Поріцька О. А. "Українська народна демонологія у загальнослов'янському контексті ХІХ - початок ХХ ст." тощо.

Інститут здійснив переклад та видання праці відомого французького етнолога Жака Кюїзеньє "Етнологія Європи".

Проблемам збереження та дослідження культурної спадщини присвячено інститутські збірники: "Музеї України ХІХ - початку ХХ століть", "Проблеми охорони та дослідження української етнографічної спадщини", "Музейна справа та музейна політика в Україні ХХ століття". Наукові часописи та збірники Інституту об'єднують дослідників всієї України, широко вміщують матеріали на актуальну тематику. Це матеріали конференцій, конгресів, опубліковані у часописах та щорічниках: "Народна творчість та етнографія", "Матеріали до української етнології", "Матеріали з українського мистецтвознавства"; "Студії мистецтвознавчі", а також збірники матеріалів міжнародних конференцій, що одержали міжнародне визнання: International ballad commission 35 conference (Juli, 6-11, Kyiv) (2005), "Україна на межі тисячоліть: етнос, нація, культура" (2000); "Тіло в текстах культур". - К., ІМФЕ (2002.); "Микола Лисенко та українська композиторська школа: До 160-річчя від дня народження М.В. Лисенка". Зб. наук. праць . - К.(2004); Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії. Зб. наук. праць / ІМФЕ, 2004. - Вип.5.; "Мистецтво, фольклористика та етнологія слов'янських народів: ХІІІ Міжнародний з'їзд славістів" (Любляна, Словенія. - Доповіді) - К. (2003); "Етнологія, фольклористика" (У 2 кн.) - Збірники праць Міжнародних конгресів україністів: ІV Міжнародний конгрес україністів, Одеса, 26-29 серпня, у 2-х книгах. - 2001 р., VІ Міжнародний конгрес україністів, Донецьк - 2005р.

Інститут здійснив переклад та видання праці відомого французького етнолога Жака Кюїзеньє "Етнологія Європи" та часопису "Французька етнологія", "Угорська етнографія". Вагомим здобутком науковців Інституту стало видання монографічних досліджень, що засвідчили успішне здійснення завдань планових тем: В. Рубан-Кравченко - "Кричевські і українська художня культура ХХ ст. Василь Кричевський" - перша книга трилогії "Кричевські і українська культура ХХ ст.", що розпочинає серію видань "Мистецькі роди України" і присвячена художній еліті, творчість і доля якої яскраво фокусують драматизм української культури; Степовик Д. В. "Сучасна українська ікона. З іконотворчості Христини Дохват", Степовик Д.В. "Візантологія"; Степовик Д.В. "Іконологія й іконографія: проблема стилів у сакральному мистецтві"; Степовик Д.В. "Яків Гніздовський. Життя і творчість"; " - фундаментальні дослідження української ікони; Станішевський Ю. "Національна опера України", "Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка. Історія і сучасність" - розглянуто історичний шлях Національної опери України від перших музичних спектаклів у Києві на початку ХІХ ст. і до сучасних досягнень; Іваницький А .І. "Український музичний фольклор" - докладно висвітлено історію розвитку українського музичного фольклору; Сегеда С. П. "Антропологічний склад українського народу: етногенетичний аспект" - у праці вперше вперше вводяться в науковий обіг антрополого-одонтологічні та дерматогліфічні дані, які значно розширюють коло джерел, необхідних для висвітлення даної проблематики; Кара-Васильєва Тетяна, Чорноморець Алла. "Українська вишивка" - розглядається історія української вишивки від Х до ХХ ст., її локальні характеристики щодо історико-етнографічних регіонів; Селівачов М. Р. "Лексикон української орнаментики (іконографія, номінація, стилістика, типологія)" - перше комплексне дослідження графічних і лексичних складників української орнаментики текстилю, кераміки, різблення, декоративних малювань, інших видів декоративного мистецтва; "Історія української архітектури" (наук. ред. В.І.Тимофієнко); Тимофієнко В.І. "Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни і поняття" - фундаментальні праці, присвячені архітектурі. Дослідженню історії та сучасному стану української музики, її місцю у світовій музичній культурі присвячені праці: Дм. Ревуцький. "Микола Лисенко. Повернення першоджерел". (Вступна стаття, упор., коментарі В.В.Кузик); Муха А.І. "Українська музика в контексті світової культури: історичні традиції на актуальні проблеми"; дослідженню порубіжжя -праця "Українсько-польські культурні взаємини ХІХ-ХХ ст.

Першим науково-довідковим виданням, яке представляє спадщину кількох поколінь дослідників та митців, стало видання праці " Путівник по особових фондах Національних архівних наукових фондів рукописів і фонозаписів".

Авторитет науковців Інституту засвідчили також нагороди: визнанням досягнень Інституту стало нагородження премією НАН України Доктор мистецтвознавства, пр.н. співробітниквідділу культурології та мистецтвознавства Найден О.С. удостоєний премії НАН України ім. Ф. Колесси за монографію "Українська народна іграшка". Доктор мистецтвознавства Т. В. Кара-Васильєва удостоєна премії НАН України ім. Ф. Колесси за роботу "Українська вишивка" (у співавторстві з А.Чорноморець; Київ, 2002) (2006). Премію НАН України для молодих вчених одержала монографія кандидата мистецтвознавства Боньковської О. "Львівський театр товариства "Українська бесіда 1915 - 1928".

Національною премією України ім. Тараса Шевченка Указом Президента України Віктора Ющенка був удостоєний альбом-каталог "Декоративне мистецтво України ХХ століття. 200 імен" науковий співробітник відділу декоративного мистецтва З.А. Чегусової (2006).

Державною премією України в галузі архітектури нагороджено В. І. Тимофієнка (2002,2007 роки); премією ім. М. В. Лисенка (Міністерство культури і мистецтв України, Спілка композиторів України, Всеукраїнська музична спілка) - В. В. Кузик, Тримбач С.В. удостоєний премії імені Фелікса Собоєва за сценарій документального фільму "Небезпечно вільна людина".

Доктор мистецтвознавства Загайкевич М.П., доктор філологічних наук Шумада Н.С., кандидат мистецтвознавства Фільц Б.М. нагороджені почесною грамотою Президії НАН України.

Вагомі здобутки науковців Інституту засвідчили також такі нагороди та відзнаки: Вахніна Л.К. удостоєна звання "Заслужений діяч культури Польщі" Міністерства культури та національної спадщини Польщі. Боньковській О. О надано стипендію Краківського Ягелонського університету "Fundasz Kpolowej Jadwigi". Шумада Н.С. нагороджена грамотою Посольства Республіки Болгарія в Україні;

Провідний науковий співробітник відділу образотворчого мистецтва, доктор мистецтвознавства Тимофієнко В.І. - Подяка Кабінету Міністрів України; Доктор мистецтвознавства Станішевський Ю.О. нагороджений Орденом Ярослава Мудрого ІІІ ступеня; Орденом Співдружності літератури та мистецтва (Росія).

Рішенням Президії НАН України Інститут визначено головним у дослідженні проблеми "Культура слов'янських народів", на базі Інституту працює Національний комітет МАИРСК'а - Міжнародної соціації вивчення і розповсюдження слов'янських культур при ЮНЕСКО.

Учені Інституту очолюють та входять до складу міжнародних наукових організацій та установ, зокрема: Міжнародна асоціація українських етнологів, Національна асоціація україністів; Національна комісія ЮНЕСКО - очолює ак. Г.А.Скрипник, члени Міжнародної комісії слов'янського фольклору при Міжнародному комітеті славістів - к. ф.н.Л.К.Вахніна, к.ф.н. О.О.Микитенко, Євразійської телевізійної академії, Всесвітньої ради танцю ЮНЕСКО - д.н.Ю.О.Станішевський, Міжнародного товариства етнологів та фольклористів, Угорського етнографічного товариства (Мушкетик Л.Г.).

Важливе місце в науковому житті Інституту відведено науковим конференціям, симпозіумам, народам, в підготовці і проведенні яких Інститут неодноразово виступав ініціатором, зокрема в таких, як "Міжнародна нарада експертів з питань реалізації програми ЮНЕСКО по вивченню слов'янських культур (1992, Ужгород); Міжнародна конференція "Усна епіка: етнічні традиції та виконавство" (1997, Київ), 35-та Міжнародна конференція СІЕF (Міжнародне товариство етнологів і фольклористів по вивченню народної пісенності і балад) в 2005 р. в Києві. Науковці Інституту виступали з доповідями на ІV-ХІІІ Міжнародних з'їздах славістів (1958-2003), в 1983 р. науковий колектив Інституту був задіяний в організації і проведенні ІХ Міжнародного з'їзду славістів, який відбувався в Києві.

У колективі Інституту працюють 1 академік НАН України (Г.А. Скрипник), 5 членів-кореспондентів Академій мистецтв (Т.В. Кара-Васильєва, В.В. Рубан, Н.М. Корнієнко, А.К. Терещенко, І.М. Юдкін), 1 академік Академії педагогічних наук (Д.В. Степовик), 19 докторів наук, 57 кандидатів наук, 137 дослідників народної культури та мистецтва.

Науковий рівень, кадрове забезпечення Інституту забезпечують можливість випрацювання нових методологічних підходів до оцінки мистецьких явищ і тенденцій, аналізу особливостей розвитку культури та мистецтва в умовах глобалізаційних культурних перетворень.

 

Вчений секретар    Л. Г. Пономар