ЗНАЄШ СВІЙ РІД — ЗБЕРІГАЄШ ІСТОРІЮ СВОГО НАРОДУ

За основу тексту взято інтерв'ю провідного етнолога Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України (далі - ІМФЕ) Олексія Валентиновича Дєдуша інтернет-виданню «Сайт міста Тернополя 0352.ua»

Коли ви захопилися дослідженням родоводу? Що спонукало зробити перший крок?

Давно думав про дослідження свого роду. Але бракувало часу на відвідини архівів, не було досвіду, можливо не було достатньо мотивації. Вперше серйозно задумався займатись своїм родоводом після етнографічної експедиції від ІМФЕ на південь Одеської області у вересні 2018 року. Там у музеї села Петрівка Білгород-Дністровського р-ну я побачив роботи дітей в рамках Малої академії наук по своїх родоводах. Мене вразило, що там були генеалогічні дерева до 6-7 покоління. Більшість явно без дослідження цього питання в архівах чи наявності документів, оскільки датування було приблизне. В цьому я переконався в іншому селі півдня Одещини - Білоліссі, Татарбунарського р-ну, де колишній голова місцевого колгоспу розповів детальну історію про свого предка початку ХІХ ст., який був першим поселенцем у цьому селі і навіть вирішив реставрувати його могилу.

Невдовзі я почав розпитувати своїх батьків про дідів-прадідів. Хоча я знав багато інформації про своїх пращурів, але оновлення даних не стало зайвим. Взагалі опитування родичів це один з найважливіших перших кроків у дослідженні свого родоводу. Найменша деталь може пролити світло на багато речей. Дуже цінними під час розпитування є фіксація усно-історичних оповідей, які не зайвим було б записати. Це допоможе зберегти дуже цінні відомості про певні події, побачити їхнє сприйняття простими людьми. Така інформація буде цінною також для науковців.

Потім я виявив, що багато метричних записів потрібних мені регіонів є у вільному, легальному доступі на одному сайті. І це фактично звільнило мене від потреби відвідування архівів на перших етапах дослідження.

Із якими найпоширенішими труднощами стикається людина, яка починає вивчати власний родовід?

Багато людей починаючи пошук не знає навіть прізвищ та іноді імен своїх прадідів. Це перший значний бар'єр для продовження пошуку.

Друга поширена проблема це відсутність метричних книг та інших документів по ряду населених пунктів. Так сталось, що Друга світова війна, некомпетентність радянських органів та просто локальна службова халатність призвела до втрати багатьох цінних для генеалогічних досліджень документів.

Третя, як на мене, поширена проблема - це потреба у хоча б загальних історичних знаннях про адміністративно-територіальний устрій держав у складі яких перебував населений пункт походження пращурів. Варто враховувати часті зміни в підпорядкуванні деяких населених пунктів. Також певну плутанину може внести наявність населених пунктів зі схожими назвами. Приміром рідне село мого дідуся Будище Пединівської волості на Звенигородщині мало свого «клона» у Звенигородському повіті (тепер це різні райони). Орієнтуватись у даному випадку допомагає назва церкви, яка вказана у метричних книгах та сповідних розписах.

Четверта проблема це потреба навчитись читати рукописні документи ХІХ ст. і раніше. Документи писались церковнослов'янською, російською, польською, рідше німецькою чи латиною. Звісно навчитись читати старослов'янською і російською займе небагато часу, але все одно трапляються випадки, коли текст незрозумілий і потребує уточнення. Спеціалізовані групи в соціальних мережах дозволяють звернутись до носіїв мови для читання та інтерпретації документів написаних рештою вищезгаданих мов.

Я в свій час звернувся з таким проханням для дешифрування у греко-католицькій метричній книзі кінця ХVІІІ ст. уривку польською мовою, котрою я трохи володію, в якому крім складного для прочитання почерку була значна кількість латинізмів та специфічної релігійної термінології. Мені дуже допомогли, оскільки інформація у тому тексті стосувалась моїх прямих пращурів.

Які ризики та переваги чекають на людину, яка для дослідження свого родоводу звернеться до найманих фахівців?

Скажу так, найякісніше свій родовід може зробити лише сама людина. Якість полягає в достовірності всіх предків у дереві. Особливо це стосується тих предків, які мають поширені прізвища та імена.

Приміром, в одному селі могло бути декілька Іванів Федоровичів Коваленків приблизно одного віку. До того ж часто по-батькові та рідше ім'я треба звіряти по декількох записах, оскільки людський фактор часто призводив до помилок при заповненні документів. Приватний дослідник може звернутись не до конкретного запису чи записів у метричній книзі, що вимагає тривалого пошуку, а до документів спискового характеру, на кшталт сповідного розпису.

Чому так? Бо зазвичай у приватного генеалога є декілька замовлень і він не завжди встигає зробити вчасно всі замовлення. Також раніше існувала практика найменування в одній сім'ї дітей одним іменем, різниця у віці в яких іноді була 1-2 роки. Це теж може призвести до хибних результатів у побудові генеалогічного дерева. Хоча, безперечно є справжні професіонали-генеалоги. Однак працюючи над своїм родоводом власноруч ви отримаєте безцінний досвід, який допоможе краще зрозуміти як жили ваші предки, пізнати особливості взаємовідносин між людьми у населених пунктах вашого походження тощо.

До якої епохи вам вже вдалося простежити свій родовід? Які несподівані відкриття зробили?

Я дійшов до прямих предків у 10 поколінні, правда їх лише двоє. Також маю 15 прямих предків у 9 поколінні і т.д. Це приблизно люди, які народились у першій половині - середині 18 ст. Маю надію, що це не межа, але збереженість документів давнішого часу ще менша. Серед відкриттів це наявність значної кількості шляхтичів серед моїх предків, також було несподіванкою, що серед моїх пращурів було духовенство. Я дізнався про багато нових населених пунктів, де проживали мої родоначальники.

Але найбільшим відкриттям для мене стало те, що я по своєму дідусю зі Звенигородщини родич Тараса Григоровича Шевченка.

Приклад запису про народження з метричної книги с. Кирилівка початку ХІХ ст. (ЦДІАК, Ф. 127, оп.1012, спр. 1252, арк. 54, взято з FamilySearch.org)

Конкретніше його дідусь Іван Андрійович Шевченко-Грушівський був і моїм прямим предком. Все це підтверджено відповідними архівними записами (у хронологічному порядку: Державний архів Черкаської області (ДАЧО) Ф.152, оп. 36, спр. 1, арк. 1 зв.+ ЦДІАК, Ф. 127, оп.1012, спр. 1252, арк. 54; Центральний державний історичний архів у м. Київ (ЦДІАК), Ф. 127, оп.1012, спр. 1497, арк. 117; ДАЧО Ф.152, оп. 36, спр. 2, арк. 16; ЦДІАК Ф. 127, о.1012, спр. 1959, арк. 1030 зв.-1031; ЦДІАК Ф. 127, оп. 1012, спр. 2737, арк. 9 зв.-10; ДАЧО Ф. 931, оп. 2, спр. 63, арк. 36 зв.-37; ДАЧО Ф. 931, оп. 2, спр. 302, арк. 129 зв.-130; ДАЧО Ф. 931, оп. 2, спр. 662, арк. 20 зв.-21). Я переконаний багато людей, які займаються своїм родоводом може зробити для себе багато несподіваних відкриттів.

Чи доводилося вам спілкуватися із дослідниками власного родоводу, які дізнавалися страшні факти про своїх предків?

В принципі я особисто знаю лише двох людей, які займались чи займаються своїм родоводом фахово та ґрунтовно. Один з них відомий вчений професійний дослідник родоводів шляхти, а також мій друг, історик за освітою.

Страшні історії, ну скоріше драматичні. Дуже страшно, коли в один рік могли померти багато дітей у сім'ї або й хтось з батьків. До речі, метричні записи про смерть є наочним підтвердженням того якою була смертність, особливо дитяча, до появи вакцинації. Тиф, віспа, кір, дифтерія, сухоти. Ми лише зрідка чуємо про ці хвороби, часто лише у контексті лише ускладнень, приміром від кору, а в ХІХ ст. населення деяких сіл скорочувались на чверть і більше через епідемії інфекційних хвороб.

Також мій дідусь залишив матеріали автобіографії, де є усно-історична розповідь про те як пани Енгельгардти займались відбиранням земель у вільних селян на Звенигородщині. У моїх предків шляхом обману було взято документи на землю для «прочитання» і знищено. Це дозволило Енгельгардтам забрати землю, а колишніх власників під іншим прізвищем записати у стан кріпаків.

Згодом архівні джерела підтвердили, а історичні праці розповіли про ідентичні випадки відбору документів та й землі Енгельгардтами, які були одними з найбільших визискувачів селянства на Правобережній Україні. В тім жорстокість та спричинена нею неефективність їхнього господарства призвела до скорого банкрутства та продажу ними «своїх» сіл.

Який алгоритм роботи ви запропонуєте для рядового мешканця Тернопільщини, що вперше в житті приступає до вивчення свого родоводу?

1) У вас радянська влада встановилась набагато пізніше, ніж на моїй рідній Наддніпрянщині і була тут менше часу. Історична пам'ять жителя Тернопільщини постраждала значно менше. Тому перш за все це опитування родичів. Можуть бути певні суперечності між свідченнями різних людей, але це важливий перший етап. Оскільки по-батькові дідів-прадідів, їхній приблизний вік дозволить окреслити початкову межу пошуку документів. Для ефективності записуйте всі ці дані. На їх основі складіть своє первинне генеалогічне дерево, використовуючи відповідні онлайн-сервіси. Фіксуйте всіх братів та сестер, а також перших чи других чоловіків-дружин своїх пращурів. Здається, що це зайве, але в майбутньому це допоможе систематизувати дані та заповнити прогалини у датах, які можуть виникнути через відсутність документів.

2) Передивіться документи та фото. Часто непримітний папірець може дати цінну інформацію. У дипломі мого прадіда початку ХХ ст. було знайдено Свідоцтво про подачу відомостей моїм пра(4)дідом в Уманську ревізьку комісію у 1834 р.

Свідоцтво про подання відомостей в Уманську повітову ревізьку комісію. 1834 р. (З домашнього архіву родини Дєдушів)

Відсутність деяких персональних документів (свідоцтва про народження, смерть, шлюб), які не старші 75 років можна виправити походом в місцеві органи реєстрації цивільних станів, або більш по-народному в РАГСИ. Важливо мати при собі всі документи, які доводять вашу спорідненість із людиною, на яку подано запит, оскільки чиновники даних установ мають стереотипне мислення щодо генеалогічних досліджень власного роду. Трохи допомогти можуть архіви колгоспів, які зберігаються у їхніх правонаступників - агро-підриємств. На старих фото часто є підписи на зворотному боці з роками, місцями та іменами. Також іноді є позначки на передній стороні світлин з фотоательє. Варто передивитись старі знімки у родичів.

3) Відвідати сайт FamilySearch, де є оцифровані і в легальному доступі метричні книги, які перебувають на збереженні в Державному архіві Тернопільської області (ДАТО), ЦДІАК, Держ. архіву в Черкас. обл та ін. Фонд 486 у ДАТО для православних парафій (землі Тернопільщини що входили до складу Волинської губернії Рос. імперії) Фонд 487 для греко-католицьких парафій Фонд 485 для римо-католицьких Метричні книги іудеїв міста Кременця зберігаються в 484 та 487 фондах. У мережі Інтернет у вільному доступі є міжархівний довідник, де конкретно вказані справи по конкретних селах Тернопільщини. Власне потім по ключових словах номеру фонду, опису та справи можна знайти метричні книги своїх населених пунктів на FamilySearch. Для дослідження ХХ ст. будуть корисними сайти зі списками та анкетами учасників Другої світової війни, адресні книги великих міст, міські та районні телефонні довідники різних років, частина яких є також у мережі Інтернет.

4) Під час перегляду метричних книг треба уважно дивитись на рік, оскільки часто метрична книга може мати лише один розділ через погану збереженість та бути приєднаною до різних років. Для спрощення перегляду варто запам'ятати так зване фокус-слово, яке ви шукаєте. Це може бути прізвище або ім'я з по-батькові. У пошуках шлюбу пращура-чоловіка в інших населених пунктах допоможе фокус слово його рідного населеного пункту. У метричній книзі як формулярному документі прізвища, імена та інші дані розташовані приблизно в одному місці.

Запам'ятавши їхнє положення ви зможете швидше переглядати документ, а якщо буде необхідне фокус-слово, тоді варто детальніше вивчити запис. Під час пошуку по книгах зі сповідними розписами варто спочатку передивитись весь список по прізвищах, а якщо це не дало результат, то шукати по статі (для чоловіків і жінок різні стовпці) та приблизному віку. Знайшовши вік і стать, які підходять потрібно перевірити ім'я людини у крайньому лівому стовпчику. Мені особисто пошук по віку і статі давав швидший та кращий результат, оскільки часто прізвище вдів та сиріт опускались при заповненні сповідних розписів.

Що робити, коли для продовження дослідження родоводу, слід звертатися до документів, що зберігаються в інших країнах. Наприклад, у Росії або Польщі?

На жаль, у російських архівах зберігаються велика кількість документів особового характеру. Перш за все це військові документи: списки рекрутів, особові картки рекрутів та солдатів. Запити в російські архіви є проблематичними. Вони дорого коштують, звернення українських громадян можуть ігнорувати або виконувати «в напівсили».

Архіви країн ЄС часто мають електронні і навіть вільні копії документів. Приміром відомий польський сервіс Szukajwarchiwach дає доступ до багатьох документів online. Хоча проблеми із запитами можуть існувати і в українських архівах. На них або не відповідають або пишуть, що нічого не знайдено без вказівки опрацьованих справ. Тим не менш навіть після опрацювання всіх доступних у вільному доступі джерел звернення в архіви безпосередньо або за допомогою запитів неминуче, якщо ви хочете скласти повнішу картину свого родоводу.

Матеріал подано на основі статті:

https://www.0352.ua/news/2501241/najbilsim-vidkrittam-stalo-te-so-a-e-rodicem-tarasa-sevcenka-etnolog-oleksij-dedus-pro-doslidzenna-vlasnogo-rodovodu-foto

Олексій Дєдуш
провідний етнолог