imfe.jpg
  English
.
.

Сайти Інституту

Етнографія
.

| Надрукувати |

Наукова сесія з нагоди 100-річчя
Миколи Максимовича Гордійчука (1919-1995)

 

15 травня 2019 р. в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (далі - ІМФЕ) проведено урочисту наукову сесію з нагоди 100-річчя фундатора сучасного українського музикознавства, заслуженого діяча мистецтв України, доктора мистецтвознавства, професора Миколи Максимовича ГОРДІЙЧУКА.

 

 

Майже півстоліття науково-творчого життя М.М. Гордійчука було пов'язане з ІМФЕ: тут у відділі музикознавства він захистив кандидатську й докторську дисертації, багато років його очолював, фактично створив і впродовж майже півстоліття очолював провідний світовий центр музичної україністики.

Микола Гордійчук був людиною широкої ерудиції, справжнім патріотом України. Всю свою енергію і неабиякий талант науковця спрямовував він на вивчення й заповнення білих плям (яких тоді було ой як багато!) в українській музиці. Його знання в цій царині були воістину енциклопедичними, а доробок - дуже вагомим. Так, дотепер хрестоматійними залишаються його фундаментальні праці про М. Лисенка, М. Леонтовича, Українську симфонічну музику та ін. Ще в 1950-х роках відродив він заборонене ім'я й наукову спадщину засновника українського історичного музикознавства Миколи Грінченка, видавши його Вибрані праці (вони ґрунтувалися на концепції «Історії України-Руси» Михайла Грушевського). Саме М. Гордійчук був ініціатором і головним організатором, а згодом - головним редактором академічної багатотомної «Історії української музики». Він тонко відчував провідні тенденції сучасної музики і став головним рушієм українського неофольклоризму: пробудив інтерес до народної пісні у тодішньої композиторської молоді - Мирослава Скорика, Лесі Дичко, Євгена Станковича, Володимира Зубицького, Олександра Яковчука. Запаливши їх ідеями сучасного переосмислення фольклору, М. Гордійчук фактично стимулював магістральну лінію розвитку української музики 1960-80-х років. Він дивовижним чином умів згуртовувати навколо себе музикознавців і спрямовував їхню діяльність на музичну україністику. Щедро ділився своїми знаннями і підказував можливі теми й напрями досліджень, місцезнаходження тих чи інших музичних джерел, блискуче знав архіви.

На окрему увагу заслуговує музично-громадська й просвітницька діяльність М. Гордійчука на посаді секретаря Спілки композиторів України, представництво в найрізноманітніших художніх радах і комісіях, де його авторитет був беззаперечним.

 

Б.Є. Патон вручає почесну відзнаку М.М. Гордійчуку

 

Науково-творчий доробок М. Гордійчука за 50 років охоплює книжки й брошури, фольклорні збірники, розділи в колективних монографіях, передмови й анотації до нотних і книжкових видань та їх наукове редагування, численні статті в журналах і газетах та різних енциклопедіях і словниках тощо (загалом - понад 500 позицій!). Вони віддзеркалюють історію жанрів, сторінки творчості багатьох українських композиторів та події музичного життя України, і є своєрідним музикознавчим Літописом, наукова цінність якого актуальна і в наш час.

На урочистій науковій сесії з нагоди 100-річчя нашого незабутнього Вчителя у конференц-залі ІМФЕ зібралися провідні діячі українського музичного мистецтва і науки з Національної спілки композиторів України, Національної академії мистецтв, кафедри україністики НМАУ ім. П.І. Чайковського. Зі спогадами виступили всі, хто знав Миколу Максимовича: композитори Леся Дичко, Леонід Грабовський (США), Олександр Яковчук; музикознавці Марина Черкашина-Губаренко, Володимир Рожок, Маріанна Копиця; виконавці Іван Гамкало, Мстислав Юрченко та багато інших, а також його учні, які з гордістю носять ім'я «гордійчуківців»: Анатолій Калениченко, Олена Немкович, Леся Олійник, Ірина Сікорська, Галина Степанченко. Свої вітання учасникам сесії з оцінкою значення Вченого надліслали музикознавці Михайло Бялик (Німеччина), Тетяна Золозова (Франція), Олена Кононова (Харків).

 

  

  

  

  

  

  

  

  

Виступи учасників наукової сесії

 

До урочистостей відділом музикознавства та етномузикології ІМФЕ за підтримки дирекції та різних підрозділів ІМФЕ було видано Біобібліографічний покажчик «Микола Гордійчук», підготовлено виставку з його праць та світлин, показано архівні кінокадри та фрагменти документальних фільмів за участі М. Гордійчука.

 

 

Художню частину піснею «Ой, глибокий колодязю, золотії ключі» (колись саме за підказкою М. Гордійчука Євген Станкович включив її у свою фольк-оперу «Цвіт папороті») відкрила колишня аспірантка відділу музикознавства, співачка з неповторним тембром голосу Оксана Нікітюк. В пам'ять про Миколу Максимовича прозвучали твори М. Лисенка, Ф. Якименка (Назар Аддаті, Ірина Шестеренко; фортепіано), К. Данькевича (Роман Перевертун), О. Яковчука (Надія Яковчук, Ольга Кушнірук; ф-но; Ольга Коноплянка, скрипка; Ольга Заяць, віолончель).

Присутні на науковій сесії висунули пропозиції назвати відділ музикознавства іменем Миколи Гордійчука, встановити меморіальну дошку біля кабінету, в якому працював учений, посприяти випуску присвяченого йому ювілейного конверту з маркою; виступити з ініціативою назвати іменем Миколи Гордійчука одну з київських вулиць.

19 травня науково-творчий «десант» з членів Київської організації Національної спілки композиторів України продовжив ушанування пам'яті М.М. Гордійчука. Корзину з квітів із написом: «Дорогому Вчителеві - вдячні учні» було покладено на його могилу. що на цвинтарі селища Кичеєво. Про «Музикознавця № 1» ХХ століття згадали й у Музеї композиторів Будинку творчості «Ворзель», де вчений багато років жив і працював та написав багато зі своїх праць. Директор Будинку творчості Олена Куць провела екскурсію музеєм, відбувся круглий стіл зі спогадами про Вчителя. Всі присутні відзначали його державницьку політику щодо розбудови української музичної культури, заповнення білих плям в історії української музики, підтримку молодих композиторів і виконавців, батьківське ставлення до аспірантів.

 

       

 

За матеріалами доповідей, виступів та спогадів планується видати збірник Пам'яті Миколи Гордійчука в серії Інституту «Музична україністика - сучасний вимір» (запрошуємо бажаючих до співпраці!).


Ірина Сікорська
старший науковий співробітник,
кандидат мистецтвознавства