imfe.jpg
  English
.
.

Сайти Інституту

Етнографія
.

| Надрукувати |

«Пересічна людина» в ракурсі сучасних
гуманітарних студій: досвід німецьких учених

 

«Прошу передати мені 5 чоловік
військовополонених для роботи на
моїй присадибній ділянці».

Із заяви німецької бабусі
до начальника концтабору...

13 листопада 2018 р. молоді науковці Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (далі - ІМФЕ) старший науковий співробітник відділу «Український етнологічний центр», кандидат історичних наук В. Юрченко, молодший науковий співробітник відділу «Український етнологічний центр», кандидат історичних наук А. Ярова, аспірантка відділу української та зарубіжної фольклористики Т. Волковічер взяли участь у семінарі на тему «Від жертви до злочинця. Місце і роль "пересічної" людини у втіленні злочинної політики тоталітарних режимів», що відбувся у межах тренінгової програми «Культ чи культура. Школа музейних компетенцій» (червень-листопад 2018 р.).

Проблеми осмислення тоталітаризму, засудження тоталітарних режимів є актуальними векторами сучасного гуманітарного дискурсу європейської спільноти, в тому числі і української. В країнах посткомуністичного режиму затребуваним напрямом/умовою становлення громадянського суспільства є формування власної культури пам'яті з метою звільнення від догм, міфів, стереотипів минулого. Ефективним інструментом провадження такого курсу є проведення науково-практичних заходів, що репрезентують досвід переосмислення трагічних подій минулого та окреслюють їх сучасні візії. 

Захід реалізовано Українським центром розвитку музейної справи у співпраці з Goethe-Institut Ukraine та Українським інститутом національної пам'яті та за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Для забезпечення синхронного німецько-українського (під час виступів та відповідей німецьких спікерів) та українсько-німецького перекладу (під час запитань та участі у дискусії) кожному учаснику семінару було надане необхідне технічне обладнання (навушники, мікрофони). Спікерами семінару були директор Меморіального комплексу «Концентраційний табір Флоссенбург», доктор Йорг Скрібеляйт, представник Фундації «Топографія Терору», доктор Томас Лутц і директор Меморіального комплексу «Берлінський мур», професор Аксель Клаусмайєр.

 

Спікери семінару Томас Лутц, Аксель Клаусмайєр, Йорг Скрібеляйт

 

У центрі обговорення семінару стояли питання вивчення ролі «пересічної» людини у втіленні злочинної політики різних режимів і дослідження людського виміру «важкої» історії загалом. На думку доповідачів, вагомий репрезентативний ефект передачі трагічних сторінок тоталітарного минулого мають музейні експозиції. Саме досвід такої роботи презентували німецькі музейні заклади, зокрема Меморіальні комплекси «Концентраційний табір Флоссенбург» і «Берлінський мур, Фундація «Топографія Терору». Зокрема, професор Йорг Скрібеляйт у своїй доповіді проаналізував фотоматеріали, що стали джерелами для дослідження функціонування системи концентраційного табору Флоссенбюрг (існував з травня 1938 р. по квітень 1945 р. у м. Флоссенбюрг) як структури проведення злочинів. Німецький дослідник умовно їх згрупував: офіційні (типові) фото, на яких зображені солдати (есесівці) у кабінетах на робочих місцях, керівництво різних господарських частин табору, їх буденне життя. До другої групи світлин, під назвою «Особисті спогади, або Банальність зла», відносяться альбоми-спогади окремих солдатів-есесівців. Вони фіксують «моменти зла», наприклад, вказівник до табору з квітником на задньому плані. Третю групу фотографій німецький вчений подав під загальною назвою - «Вбивство, служба, документація». У ній представлено серію фото про життя табору. Ці світлини не звичайні, на них задокументовано місця страт, моменти перед повішуваннями і натовп людей, який вимушений спостерігати за стратою. Крім того, дослідник протиставив приватні (побутові) й офіційні (службові) фото. Він надає приватним фото більшого значення, адже на них, на відміну від офіційних, зображаються ув'язнені. Вивчаючи фотоматеріали, дослідники намагаються показати спочатку історію того, як це фото потрапило до їх рук, а потім і те, яка історія зображається на світлині. Окремими джерелами дослідження є відгуки і спогади мешканців села - зони табору. Сьогодні музей як популяризатор пам'яті і відвідувачі самі привносять актуалізацію цій темі. Сучасні дослідники ставлять запитання: як можуть співіснувати буденні речі і страти?

Доктор Томас Лутц зауважив, що будівництво Меморіальних комплексів - це насамперед вшанування пам'яті жертв терору. Всі комплекси розташовуються на історичних місцях колишніх таборів (для військовополонених тощо), місцях колишніх урядових структур (де розташовувався урядовий квартал, таємна поліція, кримінальна поліція, поліція порядку), місцях катувань. Окремим напрямом є організація постійних виставок, присвячених апарату націонал-соціалістичного терору, які розповідають про злочинців. Такі виставки побудовані на принципах об'єктивності, стриманності, схематичності. Вони показують фото злочинців, описують різні інституції переслідувань, біографічні довідки есесівців, особливо керівників. Їхньою метою є продемонстувати структуру терору, показати скільки свободи мали есесівці у прийняті своїх рішень, а також групи жертв, які постраждали від націонал-соціалістів. Показано принизливе становище есесівців, яких вдалося ув'язнити, і судові процеси над ними. Демонструються події після закінчення Другої світової війни, ставлення і відгуки нащадків колишніх есесівців (наглядачів), свідчення тих, хто пережив табори. Така музейно-виставкова діяльність спонукає критично ставитись до історії, показуючи її через життя конкретних людей.

 

Спікер семінару Томас Лутц під час виступу

 

Директор меморіалу «Берлінська стіна» професор Аксель Клаусмайєр поділився своїми роздумами і дослідженням щодо функціонування Меморіалу як території жертв. Поставив питання, чи є солдати (прикордонники) злочинцями чи також жертвами, які загинули на місці служби. Біографічний довідник прикордонників, облаштоване місце для згадування - «вікно спогадів жертв», «вікно пам'яті». Під час організації місця пам'яті поставали складні запитання: чи можна зображувати жертв і злочинців у форматі однієї пам'ятки?

Фокус усіх трьох презентацій був поставлений на злочинців, що є актуальним і в контексті вітчизняної гуманітаристики. Зокрема, під час роботи історичної секції Міжнародного конгресу україністів, (25-27 червня 2018 р. на базі ІМФЕ) було неодноразово наголошено на необхідності зміни вектору досліджень від однобічного висвітлення долі жертв до аналізу особистості злочинців - а ними були і звичайні громадяни, а не лише відомі тирани, - а також механізмів та психології здійснення злочинів.

Людина завжди мала вибір - за будь-яких часів і режимів - підтримувати злочинну діяльність або ні. Хід подальшої історії залежить від кожного з нас. Учасники семінару дійшли висновку, що найкраще репрезентує тему семінару - роль «пересічної» людини у втіленні злочинів тоталітарних режимів - образ бабусі, простої мешканки Німеччини, яка написала заяву начальнику концтабору з проханням передати їй 5 чоловік військовополонених для роботи на її присадибній ділянці...

Отже, формування культури пам'яті, як засвідчує досвід провідних європейських країн є тривалим процесом, що потребує залучення масиву ресурсів та активності представників суспільства. Одним із ефективних майданчиків репрезентації минулого, його пам'ятання виступають музейні експозиції, які демонструють оглядачам те, про що не варто забувати.

 

Спікери семінару представник Фундації «Топографія Терору», доктор Томас Лутц, директор Меморіального комплексу «Берлінський мур», професор Аксель Клаусмайєр, директор Меморіального комплексу «Концентраційний табір Флоссенбург», доктор Йорг Скрібеляйт та молоді вчені ІМФЕ старший науковий співробітник, кандидат історичних наук Віталіна Юрченко, аспірантка Тетяна Волковічер

 

Віталіна Юрченко
старший науковий співробітник,
кандидат історичних наук
Тетяна Волковічер
аспірантка