Літня школа з питань політики пам'яті в Україні
«ЯК МІСТА (НЕ)ПАМ'ЯТАЮТЬ»: нотатки та рефлексії

6-10 серпня 2018 р. у м. Рівне проходила літня школа, що була присвячена проблемам та перспективам політики пам'яті в Україні в контексті урбаністичних студій. Ініціатором заходу виступила громадська організація «Центр студій політики пам'яті та публічної історії "Мнемоніка"» за підтримки фонду «RosaLuxemburgStiftung»у межах проекту «Палімсести пам'яті». У рамках проведеного форуму прийняли участь близько 20 учасників із різних міст й регіонів України, запрошено лекторів, студії яких віддзеркалюють сучасні тенденції європейських пошуків у галузі урбаністики та політики пам'яті.

Проблемно-тематичний задум літньої школи «Як міста (не) пам'ятають» втілювався в канві розробки моделі пам'яті сучасного міста, на прикладі Рівного в ракурсі його полікультурної та багатоконфесійної матриці першої половини ХХ ст., та її відображення у символічному просторі.

Програма літньої школи було розподілена на 5 тематичних блоків, кожен з яких реалізовувався протягом одного дня. Хоча, кожен із цих блоків був присвячений окремому напряму наукового пошуку, втім їх доцільність й взаємопов'язаність давали можливість розвитку нових дослідницьких питань, рефлексій, обґрунтування міждисциплінарного пошуку як найбільш ефективного інструментарію наукових студій сучасної гуманітаристики. Вдалим кроком організаторів окресленого форуму було включення до програми школи не лише теоретичних лекційних занять, але й масиву проблемно-практичних заходів, які допомагали «відчути» міську специфіку Рівного й «прочитати» закодовані сюжети символічного простору.

Під час першого блоку, що мав назву «Символічний простір міст у дилемах (не)пам'яті» відбулось знайомство і презентація дослідницьких зацікавлень учасників школи. Серед усього загалу особливий інтерес з точки зору етнолога викликали проекти «Таврія: від цукерки до ідентичності», що стосувався особливостей використання топоніму в сучасних декомунізаційних та комерційних практиках у регіоні, огляду новітніх монументів та пам'ятників на Кримському півострові, культурологічних й урбаністичних студій 2010-х років на Донеччині. Актуальними також були рефлексії літературознавців та методико-педагогічні проекти, які розглядали різноманітні аспекти культури пам'яті наших днів в Україні. Не менш важливою, в контексті початку роботи літньої школи була лекція В. Расевича «Як і про що (не)пам'ятають нові мешканці старого міста». Науковець на прикладі Львова здійснив спробу концептуалізувати культуру пам'яті львів'ян, окреслити коло її носіїв, проявити «вибіркове» ставлення мешканців міста до ключових загальноісторичних проблем, обговорити по «гарячих слідах» функціонування нинішніх комеморативних практик у місті.

Заключним етапом першого дня виявилась екскурсія по місту Рівному. Треба нагадати, що Рівне було майже повністю знищене як у людському капіталі, так й інфраструктурному потенціалі під час Другої світової війни. З огляду на це, така екскурсія стала можливою на основі реконструкції місцевих вчених «місць пам'яті», які заново почали маркувати символічний простір. Певною «родзинкою» екскурсії можна вважати включення до її об'єктів сучасних пам'ятників, їх первинне сприйняття мешканцями та науковцями, спроби визначення їх ролі у культурному ландшафті Рівного.

Другий тематичний блок «Монументи та меморіальні комплекси в культурі пам'яті міст» охопив питання сучасного функціонування символічного простору українських та європейських міст. Зокрема, соціологиня А. Петренко-Лисак на матеріалах міста Києва презентувала візуальні коди пам'яті, ґрунтуючись на прикладах вуличної навігації, топономіки та системи дизайну міста. Лекторка С. Осіпчук представила проекти урбаністичних моделей пам'яті про Голокост в контексті тенденцій встановлення контрмонументів у різних європейських містах (Мюнстер, Кассель, Берлін у Німеччині).

На основі попереднього теоретичного ознайомлення було організовано прикладне заняття «Читаючи пам'ятник». Учасникам школи було запропоновано, ґрунтуючись на методичних матеріалах, здійснити аналіз міських монументів із залученням усного наративу місцевих мешканців щодо обізнаності та особистої думки про досліджувані об'єкти.

Реалізація програми тренінгу «Читаючи пам'ятник» на прикладі Меморіалу жертвам нацизму по вул. Біла (м. Рівне)

Під час третього тематичного блоку «Вшанування пам'яті жертв геноцидів у міських меморіальних ландшафтів» було репрезентовано досвід організаторів літньої школи щодо встановлення «каменів спотикання» у Рівному як особливих маркерів культури пам'яті єврейської та української громад у символічному просторі міста.

Відомий дослідник Голокосту в Україні М. Тяглий проявив та проаналізував сучасну специфіку комеморації єврейських «місць пам'яті» в Україні, виділяючи хронологічно при цьому радянський і сучасний періоди.

Розробка полікультурної культури пам'яті Рівного передбачає включення цілого загалу об'єктів до топографічної мапи міста, проведення тематичних аналогій з іншими локаціями. Саме таку мету мали екскурсійні виїзди до урочища «Сосонки» поблизу Рівного та с. Великі Межирічі (містечка в першій половині ХХ ст.) як місць розстрілу рівненських євреїв упродовж Другої світової війни, специфіки увіковічення пам'яті загиблих сьогодні.

Увіковічення загиблих представників єврейської громади 7-8 листопада 1941 р. в урочищі Сосонки поблизу м. Рівне

Водночас, під час цього виїзду було репрезентовано проблемні аспекти культурної пам'яті польської громади Рівненщини, зокрема на прикладі костьолу Святого Антонія та палацу Стецьких у Великих Межирічах.

Четвертий тематичний блок «Література та документальне кіно у вимірах колективної пам'яті» охопив проблеми віддзеркалення культури пам'яті у символічному просторі художньої літератури та кіно. Так, Х. Рутар репрезентувала візії сучасних письменників щодо подій ХХ ст., особливостей осмислення травматичності епохи, його сприймання та рефлексії автора/читача.

Значну зацікавленість учасників школи викликала лекція М. Гона, що стосувалось літературного виміру культури пам'яті рівнян на прикладі твору О. Ірванця «Рівне/Ровно». Вчений виокремив окремі урбаністичні локації та здійснив спробу їх співвіднести із текстами письменника, виявив своєрідність авторського бачення культурного ландшафту міста Рівного радянського часу.

Увиразнила візуальне сприйняття міста літературна екскурсія місцевого ерудита Є. Васильєва, котрий на відомих громадськості прикладах життєвих доль місцевих літераторів проявив літературний зріз символічного простору, його відображення на сторінках художніх творів.

Одним із важливих напрямів роботи Центру «Мнемоніка» як організатора літньої школи є підготовка документальних фільмів різних форматів про (не)відомих діячів міста й реконструкції для широкого загалу «забутих» сюжетів історичної пам'яті. Документальні кінострічки можна вважати певним узагальненим «продуктом» наукового пошуку працівників Центру за час його існування (з 2016 р.).

Останній, п'ятий тематичний блок «Музеї і тематичні кафе як агенти колективної пам'яті» охопив питання проблем і перспектив репрезентації культури пам'яті в різноманітних інституціях. Зокрема, учасниками було запропоновано відвідати основних таких агентів пам'яті - обласний краєзнавчий музей, тематичні кафе «Криївка», «У тьоті Рози» (репрезентант єврейської культури), «Кампот» (відображення радянського часу) - та обміркувати питання, чи дійсно їх можна вважати «місцями пам'яті» та що потрібно вдосконалити або їх перетворити у такі. Значний дослідницький інтерес викликав виступ І. Пошивайла, який представив нюанси комеморативних практик у сучасних музейних установах на прикладі меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні - Музею Революції Гідності.

Учасники та організатори другої літньої школи «ЯК МІСТА (НЕ)ПАМ'ЯТАЮТЬ»

Насамкінець скажемо, що проведення літньої школи як одного із ефективних форматів наукової комунікації є як ніколи на часі. Особливо це стосується проблем культури пам'яті, політики пам'яті в Україні та їх сприйняття/рефлексування широкими верствами населення.

Віталій Іванчишен
молодший науковий співробітник
відділу «Український етнологічний центр»,
кандидат історичних наук