15-17 вересня 2017 р. в Варшаві відбувся Сьомий міжнародний конгрес дослідників Білорусі. Конгрес як щорічна подія був заснований представниками білоруської і литовської громадськості як щорічний захід, орієнтований і на інтелектуальну спільноту, і широке коло слухачів. Мета Конгрес — інтегрувати дослідників та експертів у політичній, соціальній, гуманітарній сферах; сприяти глибшому пізнанню Білорусі в академічних і громадських осередках. Конгрес підсумовує результати досліджень, що тривали впродовж року, надає змогу систематизувати і проаналізувати працю науковців і експертів, обмінятися досвідом, встановити нові контакти.
Цьогорічний Конгрес відбувався у Палаці культури і науки, а також в приміщеннях Варшавського університету. Пленарна дискусія мала назву «Революція 1917 року і досвід комунізму для Центрально-Східної Європи». Далі робота Конгресу тривала в 17 секціях, присвяченим політичним студіям Білорусі й регіону в контексті постколоніальних викликів, пропаганді, політичним інституціям, проблемам державного управління, місцевого самоврядування. Прискіплива увага була приділена соціальним і громадським практикам, сучасному місту, проблемам економіки, гендерним студіям, становищу освіти. Кілька секцій були зосереджені на історії різних етапів Білорусі. Дослідники слова працювали на секціях з літературознавства, перекладу, сучасної культури, лінгвістики. Традиційна культура стала предметом аналізу на секціях «Нові дослідження спадщини», «Етнологія і дослідження традиційної культури», «Білорусь як порубіжжя культур і етносів». Усноісторичні оповіді були предметом аналізу на секції «Насилля як культурна травма ХХ століття».
Дослідники традиційної культури, зокрема фольклорної спадщини, працювали на панелі 14.1 «Традиція сьогодні: адаптативні механізми народної культури» в межах секції «Етнологія і дослідження традиційної культури». Тут виступили вчені з Білорусі, України, Росії.
Найчисленнішу делегацію становили співробітники «Центру дослідження білоруської культури, мови і літератури НАН Білорусі». Тетяна Кухаронак у доповіді «Традиція і зміни в поминальних обрядових практиках пострадянського періоду (на матеріалах польових досліджень Радуниці в Республіці Білорусь)» розповіла про поширення Радуниці на регіони, де вона раніше не була відома. Це відбувається внаслідок популяризації цього поминального звичаю, зокрема через засоби масової інформації. Тетяна Валодзіна простежила особливості ритуальної поведінки людини в легендах про зустіч із потойбічними істотами («Стратегії і тактики взаємодії людии і міфічного "господаря"»). Вона розглянула мотиви правильної поведінки людини, чарівного дару, порушення сакральної заборони. Юлія Пракоф'єва дослідила сучасні практики виготовлення так званих «ляльок-оберегів», відомих і в українському етнографічному просторі. Молода дослідниця показала, якими засобами і способами нова комерційна практиа завойовує собі місце в сучасному культурно-етнографічному просторі («"Ляльки-обереги": винахідництво традиції в сучасному білоруському суспільстві»). Про міську культуру політичних графіті розповіла Тетяна Мармиш у доповіді «Соціальні графіті як постфольклорний компонент сучасного візуального протору міста (на прикладі Мінська)». Сучасному побутуванню прицерковної традиції співу присвятила свої студії Катерина Чарнова («Православні піснеспіви в народно-пісенних традиціях Білорусі й Польщі: досвід порівняльного аналізу»).
Аліна Висоцька з «Вітебського обласного краєзнавчого музею» досліджує білоруську снотлумачну традицію. Результати своїх студії вона представила в доповіді «"Життя" і "смерть": конотація символічних позицій в білоруському народному соннику і наративах про сон кінця ХХ - початку ХХІ ст.».
На секції працювало двоє українських дослідників. Доповідь старшого наукового співробітника відділу української та зарубіжної фольклористики ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України І. М. Коваль-Фучило «Особливості побутування української і білоруської традиції поховального оплакування» була присвячена порівнянню української і білоруської традиції оплакування. Виступ базувався на її власних польових записах і неопублікованих архівних матеріалах відомого дослідника білоруської традиції Володимира Сисова (1951-1997). Проаналізований український і білоруський фольклорно-етнографічний доробок дає підстави зробити припущення, що в білоруській традиції померлий має вищий сакральний статус, ніж в українській традиції. Доповідь Наталії Лещенко, співробітниці Державного наукового центру охорони культурної спадщини від техногенних катастроф, аспірантки відділу української та зарубіжної фольклористики ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, «Вербалізація концепту «рідний дім» в оповідній традиції переселенців-чорнобильців» написана на її експедиційних записах. Авторка зосередила увагу на концептосфері спогадів про переселення із зони відчуження.
Доповідь Натальї Петрової з Російського державного гуманітарного університету «Розповіді про відьму і чарівника у фольклорі білорусько-російського порубіжжя (на матеріалі експедицій 2000-х років)» освітила нинішній стан вірувань і знань про демонологію, зокрема про знахарів і чаклунів у сучасному селі.
Робота секції була активною, усі доповіді були обговорені, доповідачі відповіли на численні запитання, обмінялися досвідом і контактами.
На заключному засіданні Конгресу прозвучала інформація про роботу на секціях, організатори вислухали зауваження і побажання щодо майбутніх зустрічей. Так, було висловлене прохання наступний Конгрес проводити в невеликому місті, можливо, в Білорусі; посилити вимоги до тематики пропонованих доповідей; не запрошувати учасників, які зареєструвалися, але не з'явилися на свої секції, розміщувати анотації доповідей на сайті Конгресу. Загалом робота Конгресу була плідною, активною, багатогранною. Можна стверджувати, що Міжнародний конгрес дослідників Білорусі вдався.
З детальнішою інформацією можна ознайомитися на сайті http://icbs.palityka.org/naviny/kangres-2017-spis-sektsyiy-i-panelyau/ .
Старший науковий співробітник відділу української та зарубіжної фольклористики ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, кандидат філологічних наук Ірина Коваль-Фучило на Сьомому міжнародному конгресі дослідників Білорусі